Феномен Євгена Гуцала, українського письменника-шістдесятника, поета, прозаїка, новеліста та публіциста

Людина, талановита від Бога, здатна проявмити себе у різних іпостасях. Таких – одиниці. Таким був Євген Гуцало. Він автор різноманітної за жанрами і надзвичайної широкої літературної спадщини. Серед його творчого доробку – новели, оповідання, повісті, романи, есе, поезія. Також Гуцало став відомим як автор сценарію для кінострічок та журналіст. Його зараховано до когорти письменників-шістдесятників.

Доля відміряла Євгенові Гуцалу 58 років. Якби все склалося трохи інакше, 14 січня ми могли б святкувати його поважний 85-літній ювілей.

Усе починається з дитинства

З’явився на світ письменник 14 січня 1937 року в селі Старий Животів (нині воно називається Новоживотів) Вінницької області. Народився хлопчик в учительській родині. З самого дитинства його виховували в дусі української інтелігенції.

Звичайно, це вплинуло на подальше життя Євгена. З дитячих років батьки привчали Женю до книжки, знайомили його з різними науками. Матері й батьку, незважаючи на всі складнощі війни, вдалося зберегти свою бібліотеку. Спочатку хлопчик перечитав усі свої книжки, потім – із шкільної бібліотеки, а ще згодом – із бібліотеки в сусідньому селі. А перша книжка, з якою познайомився майбутній письменник ще в дитинстві, була Біблія.

Хтозна, можливо, це й стало поштовхом для того, що згодом він і сам узявся за перо. А коли достеменно це сталося, не може сказати навіть він сам. «Сьогодні й не скажеш, кали я почав писати, – згадував Євген Гуцало про свої перші літературні спроби, – здається, я писав завжди».

Одного разу письменник згадував, що десь у десять років власноруч збив неоковирного дерев’яного стола, поставив його біля хати в кущах бузку і день у день писав за тим столом вірші й оповідання.

Навчання – шлях у світи

Євген Гуцало був спраглим до всього нового і ковтав книжки одну за одною. Він успішно закінчив середню школу, після чого вирішив вступити до одного з київських університетів. Свій вибір майбутній письменник зупинив на журналістському факультеті Київського університету імені Тараса Шевченка. Конкурс на місце тоді був аж 16 чоловік. І на останньому іспиті Євгенові «зрізали» оцінку, через що йому не вдалося стати студентом омріяного університету.

Та це не зупинило Гуцала. В 1955 році він вступає до Ніжинського педагогічного інституту. Євген записався до літературної студії. Як він сам згодом згадував, писав майже завжди і всюди, як тільки знаходилась вільна хвилинка: «Я писав на лекціях, писав у кімнаті гуртожитку, писав у старому ще князя Безбородька саду, писав у міській бібліотеці, посилав написане у Київ, але звідти одержував одні й ті самі відповіді, негативні, стандартні».

Після закінчення інституту Євген Гуцало отримував пропозиції щодо роботи в різних періодичних виданнях. Це стало передумовою його кар’єри публіциста. Він працював у газетах Вінниччини, Львівщини, Чернігівщини та в «Літературній Україні».

Для письменника, а надто для Євгена Гуцала, проза ставала невсипущим джерелом мудрості.І розпочав він свою літературну  діяльність саме з оповідань. На рахунку Євгена Гуцала їх близько двохсот.

Перша збірка його оповідань під назвою «Люди серед людей» (1962) стала  доволі відомою. Починаючий новеліст часто описував різноманітні характери: «Світлана», «Гордій», «Марися», «Іван», «Кесар». Майстру Слова вдається показати настрої і переживання сільської людини.

У Євгена Гуцала є чимало творів, де він змальовує красу природи, людей, їхні почуття – здивування, радість, любов. Цю прозу можна назвати ліричною. Це «В полях», «Вечір-чечір», «Скупана в любистку», «Клава, мати піратська», «Весняна скрипочка згори», «Запах кропу», «У сяйві на обрії».

Збірки, що побачили світ у 1964-му та 1966-му роках, «Яблука з осіннього саду» та «Хустина шовку зеленого» засвідчили, наскільки влучно і лаконічно Гуцало може показати внутрішній світ людини, стан її душі.

Часто в канву творів письменник вводить юнака або дівчину, які тільки-но починають самостійне життя («Багряне листя», «Скупана у любистку») , підлітка, що має незвичайну поетичну душу («Олень Август»).

У творчому доробку митця є різнопланові твори: «ексцентричні» – оповідання «Жінки є жінки», «Звабники і звабниці». Вони увійшли до збірки «Полювання з гончим псом». У 60-их роках зявляються такі повісті: «Мертва зона», «Родинне вогнище», «Сільські вчителі». Саме в повісті «Мертва зона» Євген Гуцало зобразив війну як тооталітарне спустошення людства, власне, тоталітаризм – сталінський або фашистський – і породжує оту мертву зону.

Автор у всіх своїх творах намагається показати внутрішній, не завжди зрозумілий всім, світ людини, її власну душу, переживання, емоції, настрої, мрії, а особливо все це повязує із природою.   Проза Євгена Гуцала –  цілюще джерело для розуміння сенсу життя, участі людини у становленні особистості, у повній гармонії з природою.

У різноплановій творчості письменника прослідковуються як досконалі прозові твори, так і вірші. Євген Гуцало вмів  писати широко, різнопланово і влучно. Тому поезія – це ще одна сходинка на шляху його творчих звершень. Цікаво, що довго письменник не формував зі своєї поезії збірки, а друкував її в різних періодичних виданнях.

Перша збірка поезій під назвою «Письмо землі» вийшла у 1981 році. Вона складалася з трьох розділів. Перші два з них – «Народжені сонячним вітром» і «Тайнопис природи» – вмістили твори, написані переважно у сімдесятих роках. У них уже чітко прослідковується високий рівень майстра поета.

Третій же розділ – «На березі блакитного і зеленого морів» – складається із 19-ти віршів, які письменник написав іще в юнацькі роки. У них приділено чимало уваги природі, яка допомагає письменнику в роздумах над людським життя.

Не чужою Гуцалу була і тема кохання. Серед його поезій читаємо такі рядки:

 Я – твоя, шепотіли вуста, шелестіли, мов трави.

І ця ніч шепотіла, і грім шелестів за вікном.

Я твоя… шепотіли вуста, й шелестіли заграви,

Й блискавки феєричні згоряли над сонним селом…

Поезія Євгена Гуцала – то своєрідний душевний дотик людини до живої природи, її взаємодія і вплив на емоційний стан людини…

 Раненько по снігах прийди до мого дому…

Зорю не розбуди – зоря іще хай спить…

Хочеш почути відгомін серця – почитай поезію Євгена Гуцала. Хочеш побути наодинці з природою – насолоджуйся прозою Євгена Гуцала, хочеш познайомитися із цікавими персонажами творів, які так близькі до життєвих ситуацій – сміливо бери до рук книги Євгена Гуцала.

Електронні джерела

1.Ювілейний рік Євгена Гуцала // Телерадіокомпанія “Надвірна”. URL: https://www.youtube.com/watch?v=xjJF_t1CD_Y&ab_channel=NadvirnaTV

  1. Прем’єра фільму «Євген Гуцало. Куди біжить дорога» // Громадське радіо.URL: https://www.youtube.com/watch?v=TE9KjoPV12Q&ab_channel=
  2. Літопис голодомору у повісті Євгена Гуцала // Радіопрограма «Коли душі торкається слово» / студія «Тясмин». URL: https://www.youtube.com/watch?v=YLXUDWc3vdM
  3. Буктрейлер на оповідання Євгена Гуцала «Лось» // Ніна Шеденко. URL: https://www.youtube.com/watch?v=mFtJ-xpmrrc
  4. Євген Гуцало // Чернігівський літераторно-меморіальний музей-заповідник Михайла Коцюбинського / URL:                        http://kotsubinsky.org/search/?q=%D0%84%D0%B2%D0%B3%D0%B5%D0%BD+%D0%93%D1%83%D1%86%D0%B0%D0%BB%D0%BE+