Київський академічний обласний музично-драматичний театр ім. Панаса Саксаганського у Білій Церкві, пройшовши шлях злетів і випробувань, розмінявши дев’ятий десяток свого віку, вступив у пору зрілості, яка опирається на досвід і дарує впевненість у майбутньому.
29 грудня 1933 року Нарком освіти УРСР ухвалив рішення про утворення в місті Біла Церква 4-го Київського обласного робітничо-колгоспного театру.
Це був один із восьми пересувних театрів на Київщині на той час і єдиний, який вистояв у непростих умовах постійного гастрольного життя. До його складу увійшли актори-випускники Київського інституту музики і драми ім. М. Лисенка та декілька акторів-курбасівців. Трупа тоді нараховувала 18 чоловік.
Як живий організм, зробивши перші кроки в далеких для нас 30-х роках ХХ століття, він зростав, розвивався, міцнішав, спинався на ноги, інколи падав, але завжди підводився, підтримуваний жагою творчості митців, які служили йому, та відданою любов’ю глядачів.
Чи був театр «бажаною дитиною» на Білоцерківському мистецькому просторі? Безперечно. Ще наприкінці ХІХ ст. тут з успіхом гастролювала трупа Свєтлова і Милославського, а початок ХХ ст. ознаменований діяльністю Леся Курбаса.
Під час Великої Вітчизняної війни майже всі актори пішли на фронт. Хтось — зі зброєю в руках захищати Батьківщину, хтось — боротися силою мистецтва у фронтових бригадах.
Але вже на початку 1946 року театр знову відновлює свою діяльність. 12 січня відбулася прем’єра вистави «Літак запізнюється на добу» за п’єсою М. Рибака та І. Савченка.
У 50-ті роки в репертуарі театру вистави за п’єсами О. Островського, Лесі Українки, М. Горького, К. Гольдоні, І. Дунаєвського, М. Гоголя, О. Корнійчука.
З 1958 року театр іменується Київським обласним українським музично-драматичним театром ім. П. К. Саксаганського.
У 60-і роки трупа складається з двадцяти акторів.
У цей час і в наступні десятиліття в театрі працювали такі майстри сцени, як заслужений артист України М. Бондаренко, заслужений артист УРСР А. Скиба, заслужені артисти Л. Талах, М. Крсек, А. Щебатуріна, Н. Мазурчак, Г. Кутурга, М. Сулима, І. Кучер, М. Кучер, С. Рєзнік, В. Веснянка, О. Кольцова, З. Школіна, Г. Чалій, Г. Костомарова та багато інших блискучих митців.
Театр гастролює містами України, Білорусі, Молдови, Краснодарського краю, Казахстану.
Величина досягнень яскраво проступає на тлі численних труднощів, які доводилося долати колективу театру. Це і буремні сторінки історії, і брак фінансування, і важке мандрівне життя пересувного театру, і майже постійна відсутність власного приміщення.
На початку 60-х років ХХ ст. будівлю на Торговій площі, в якій на той час базувався Білоцерківський український музично-драматичний театр ім. Саксаганського, закрили через аварійний стан, а згодом знесли.
Не маючи власного приміщення, у 60-х роках ХХ ст. артисти були змушені проводити репетиції в стінах Преображенського собору.
У 70-х роках з’явилася надія на будівництво нового театру. Розглядалися навіть проекти будівель. Однак сподівання так і лишилися не втіленими у життя. Щоб привернути увагу влади до проблем театру, артисти проводили театралізовані акції на заболоченому майданчику в районі сьогоднішнього парку Шевченка, де вже навіть стриміли сваї майбутнього театру.
Зараз театр займає приміщення колишнього будинку офіцерів, яке у 2007 році було відремонтоване, однак повністю не відповідає вимогам сучасного театру. Крім того, зала, розрахована на 234 місця, вже давно не вміщує усіх бажаючих глядачів.
У 2001 році театральний колектив бере участь у Міжнародному фестивалі сучасної української драми, а також у II фестивалі українського мистецтва в Болгарії.
У листопаді 2009 року сталася визначна подія – йому надано статус академічного. Є ще одна сторона діяльності, якою пишаються саксаганці
У 2010 році художній керівник театру В’ячеслав Усков брав участь у конференції в Словенії, котру влаштував університет і яка була присвячена театральним методикам і традиціям сучасності.
Завдяки злагодженій праці колективу, прагненню до розвитку та мудрій політиці керівництва театр виходить на новий щабель розвитку.
Оскільки театр музично-драматичний, за останній час було докладено багато зусиль, щоб творчий склад повністю відповідав зазначеному статусу. Сьогодні відносно молодий оркестр вражає своєю майстерністю і багатством репертуару. Його неординарність у тому, що працює він у різних жанрах: виконує симфонічну, естрадо-симфонічну, народну музику і джаз.
Така різноплановість дозволяє задовольняти найвибагливіші смаки, тож за кілька років музиканти подарували публіці більше десяти концертних програм.
Справжня окраса театру – професійний балет із випускників вузів Херсона, Дніпропетровська, Донецька, Києва…
Щороку здійснюються постановки більше 80 хореографічних постановок для шоу-програм та вистав. Кожна з них вражає майстерністю виконання, оригінальністю хореографів-постановників та емоційною наповненістю.
Працівників театру за самовіддану творчу працю і особистий внесок у розвиток культури нагороджено почесними орденами «Княгині Ольги», «За заслуги», Міжнародного академічного рейтингу популярності «Золота Фортуна»; медалями «Золота Фортуна», урядовими грамотами, грамотами Міністерства культури і туризму України, облдержадміністрації, обласної, районної та міської рад, літературно-мистецькими преміями ім. І. Нечуя-Левицького, М. Вінграновського, премією НСТДУ ім. П. Саксаганського, премією ім. М. Заньковецької та іншими відзнаками.
«Думаю, що не помилюся, коли скажу, що білоцерківці, знайомлячи гостей з принадами міста, в першу чергу оповідають про перлину Білої Церкви — парк „Олександрію“. І ось чітко зримо бачиться ще одна перлина — це наш театр». Валентина Узарська, шанувальниця-глядачка, «Віват, театр, віват!». — «Юр’ївська земля», 16.08.2012 р.
У свої такі зрілі роки театр Саксаганського дихає на повні груди, з юнацьким запалом вдивляється у перспективи і готовий мудро втілювати їх у життя. Колектив, який тут не працює, а дійсно служить — служить мистецтву, служить своєму високому покликанню — здатен дивувати, заворожувати, надихати. Адже кожен тут на своєму місці, кожен у свою справу вкладає душу, яка під театральною маскою — чиста і щира. Без гриму.
«Ви — наша гордість, наша відрада. Спасибі за всю ту любов, весь талант, який Ви даруєте глядачам. Ви даруєте людям свято. Віримо, що сила мистецтва об’єднає українців і переможе лихо. Любимо Вас! Дякуємо Вам!», з книги відгуків.
