Травневого дня, коли в розмаїтті цвітіння земля, коли небо, здається, розквітло всіма барвами веселки, коли так хочеться мріяти, творити, надихати, просто, насолоджуватися життям… Саме тоді покликала нас історія до свого продовження, до витоків наших, до славних традицій і обрядів, а ще, а ще уклінно запросила нас до невмирущих і нетлінних експонатів і свідків, людством створених, музеїв.
Саме 18 травня музейні працівники всього світу відзначають своє професійне свято. Міжнародний день музеїв з’явився у календарі в 1977 році, коли на черговому засіданні ICOM (International Council of Museums – Міжнародна рада музеїв) було прийняте рішення про встановлення цього свята. І з 1978 року цей день відзначається щорічно більш ніж у 150 країнах світу.
Музеї є частиною культурного ландшафту і природного середовища, центрами життя громад, і їх просто неможливо уявити без всіх цих зв’язків. Завдяки технологіям, аудиторія музею сьогодні є значно ширшою за ту, яка переступає поріг музею, а відвідувачами чи користувачами музейних послуг є й ті, хто на відстані користується оцифрованими колекціями, мультимедійними додатками і ділиться своїми враженнями у соціальних мережах.
******
Пропонуємо детальніше ознайомитися з історією становлення і потенціалом Білоцерківського краєзнавчого музею. Трішки історії. Перша спроба організації громадського музею в місті Білій Церкві пов’язана з діяльністю товариства «Просвіта», що виникло в місті відразу після Жовтневого перевороту (1917). Са́ме зусиллями членів товариства 1918 року тут було відкрито археологічний музей з історичним, геологічним та архівним відділом, фонди якого складалися переважно з власних колекцій членів «Просвіти». С. Л. Дроздов подарував музею ряд унікальних історичних документів, він же на початку 1919 року очолив цей музей товариства.
Улітку 1920 року за ініціативи та сприяння С. Л. Дроздова повітревком намагався створити в Білій Церкві державний музей. Так, 29 липня того року в газеті «Вісті Білоцерківського повітревкому» було опубліковано звернення до всіх зацікавлених у збереженні пам’яток місцевої старовини із закликом підтримати ідею створення музею. Незабаром до музею почали надходити перші експонати.
Власне Білоцерківський краєзнавчий музей був заснований у 1924 році як окружний музей старожитностей і розташовувався в Зимовому палаці графів Браницьких. З метою поповнення фондів музею велику роботу проводив директор музею С. Л. Дроздов, який надав частину своєї приватної колекції для створення музею та клопотався про повернення до Білої Церкви колекції колишнього музею Браницьких, яка навесні 1921 року була вивезена до Києва. Лише навесні 1925 року вдалося домогтися повернення частини цієї колекції до Білої Церкви.
Відкриття експозиції музею відбулося на початку квітня 1925 року. Бібліотека музею налічувала близько 7 тисяч томів і складалась з пергаментних та паперових рукописів, книг, друкованих дерев’яним шрифтом, указів імператора Олексія Михайловича та імператриці Катерини ІІ, які через відсутність полиць псувалися.
26 жовтня 1925 року була затверджена нова назва музею — Білоцерківський окружний археолого-етнографічний музей. У червні 1926 року музею було передано колишній будинок ксьондза на Замковій горі, збудований у 1819 році коштом графині О. В. Браницької, який складався з 11 невеликих кімнат.
Наприкінці 1935 року Білоцерківський музей було перейменовано з обласного в Міжрайонний науково-дослідний краєзнавчий.. В експозиції було виставлено 2 162 музейні предмети.
Під час військових дій 1941-44 років у ІІ Світову війну музей був пограбований, хоча фактично (згідно з архівними матеріалами) не припиняв своєї діяльності. У 1947 році музей одержав статус Білоцерківського історико-краєзнавчого музею.
На початку 1960-х років фонди та бібліотека музею розташовувались у колишньому будинку ксьондза на Замковій горі. У цей час тривала пошукова робота зі збирання архівних документів періоду Другої світової війни, виявлялась і вивчалася краєзнавча література, розроблялись тематико-експозиційні плани, створювалась нова експозиція, зросла кількість наукових працівників музею.
Після капітального ремонту приміщення музею в 1961-62 роках була проведена реекспозиція, яка доповнилася новими архівними документами та речовими предметами періоду Громадянської війни 1918-20 років.
Нині – музей є потужним науково-методичним центром Правобережної Київщини. Зокрема, на базі закладу щороку проводяться Краєзнавчі читання імені Петра Лебединцева, науково-практичні конференції різного рівня, присвячені визначним подіям історії та сучасності, друкуються їх матеріали.
У 1996 році в Білоцерківському краєзнавчому музеї започатковано випуск науково-популярного історичного видання — щорічника «Юр’ївський літопис».
Білоцерківський краєзнавчий музей у своїй діяльності використовує різні форми і методи роботи, в тому числі новаторські, з громадськістю. Традиційними стали в музеї творчі зустрічі з художніми колективами національно-культурних товариств Київщини, тематичні вечори, художні виставки, виставки декоративно-ужиткового мистецтва та народних майстрів. А новітньою тенденцією наприкінці 2000-х років стало відзначення Міжнародного дня музеїв (18 травня) яскравим театралізованим і водночас просвітницьким дійством «Ніч музеїв».
Юним дослідникам, старшокласникам Київщини буде цікаво дізнатися про маловідомі сторінки історії, архітектури, декоративного мистецтва, культури, освіти рідного краю, дослідити і відкриті нові імена, оживити пам’ять героїчного минулого нашого народу. На допомогу їм прийдуть цікаві експозиції, які працюють у музеї:
- Природа Південної Київщини;
- Археологічне минуле краю;
- Білоцерківщина в період польсько-литовської доби та Козаччини;
- Розвиток краю у XVIII — на початку XIX ст.ст.;
- Розвиток капіталістичних відносин на території краю;
- Розвиток освіти та культури в краї (кінець XIX- початок XX ст.);
- Друга світова війна;
- Повоєнна радянська доба;
- Сучасність.
Серед найцінніших предметів археологічної збірки музею — скіфський меч акінак, унікальний черняхівський світильник зі зображенням обличчя людини, руські жіночі прикраси, зброя, писала, гирька тощо. Найціннішими реліквіями козацької доби є прапор козацької сотні, булава, бунчук, літавра та зброя. Основу нумізматичної колекції склали римські монети, київські гривні, гроші козацької доби.
У музеї також солідна етнографічна колекція, що є доволі репрезентативною для Південної Київщини — багате зібрання рушників, вишитих сорочок, одягу, килимів, жіночих прикрас, предметів домашнього вжитку, керамічних виробів, характерних са́ме для Правобережної Київщини.
Заклад володіє значною колекцією письмових і фотодокументів, серед них є стародруки XVII—XIX століть, у яких відобразились історія краю останніх століть: політичні події, трудове і буденне життя білоцерківців.
Відділ мистецтва музею представлений іконами, зокрема, українського письма, живописними й графічними роботами XVII–XX століть, скульптурами, в тому числі з маєтків навколишнього дворянства, серед яких, у першу чергу, варто відмітити Браницьких. Значну частину колекції складає творчий доробок місцевих митців, творами яких постійно поповнюється музейна колекція.
Матеріал підготовлено матеріалами сайтів:
